Хвилина Пам*яті

01 августа

Сьогодні Україна втрачає кожного дня найкращих своїх синів. 
Вони виконують святий обов*язок - захищають рідну землю від загарбників. 
Вони захищають кожного з нас, навіть якщо хтось вважає, що це не його війна.
Немає більшого вчинку, ніж загинути за свій народ.
Вклонімося їм до землі. І пам*ятаємо довіку.

Книга пам*яті (поіменна) http://memorybook.org.ua/
Повний список загиблих - http://uk.wikipedia.org/wiki/Втрати_силових_структур_внаслідок_російського_вторгнення_в_Україну_(2014)

Вчора в бою під Шахтарськом загинув Володимир Градиський (Гонта)
(https://www.facebook.com/v.gradysky?fref=ts&ref=br_tf ).
Ми не були знайомі особисто, але мала надію заспівати разом після Перемоги - він обіцяв.

Я вчора вмер.
Я лежу розкинувши руки у високій траві
І широко відкритими очима дивлюся у небо.

Я вчора вмер.
Так треба.
Щоб перемагати
Ми повинні постійно приносити криваву жертву війні.

Вчора настала моя черга.

Можна було змахлювати
Поміняти жертву
Так роблять церковники
Коли замість власного сина
Він підсунув вівцю Господу
А коли й вівці стало шкода
Він посадив свого Господа на хліб.

У війни свій бог
Свої жерці й капелани
Не схожі на тих яких я бачив колись у Софійському храмі
А ви правильно робите коли молитеся на жінку з дитиною
Взагалі це мало не єдине що ви робите правильно
От тільки молитися треба кожній жінці з дитиною
Не лише одній.

Коли приходить час платити війні данину
Життя бійця можна відкупити
Обміняти його на життя трьох діток
Трьох діток чоловічої статі
Якщо жіночої – то вдвічі більше
Трьох жінок
Одна з них неодмінно мусить бути вагітною
І п’ятьох-шістьох старих.

Деякі так роблять
Через слабкість духу
Від страху
Здебільшого це притаманне солдатам темного війська.
Я так не зміг.

Звісно можна спробувати відкупитися кров’ю Господньою
Але це те саме що прикриватися в бою жінкою з дитиною
Тією зі стіни Софійського
Чи ось цією з передмістя Горлівки
Однаково
Адже це просто слабка жінка з маленькою дитиною.
Якщо ти солдат
Ти не повинен ніким прикриватися
Ти маєш усіх викупляти собою.

Виявляється вмирати зовсім не боляче
Жити – боляче.
У вас на землі усім так боляче!
Навіть звідси видно як вам боляче
Усе ваше життя –
Біль біль біль.

А тут – стільки неба!
Ви собі навіть не уявляєте скільки тут неба!
Неба за яке не треба битися
Неба якого вистачить усім.

(Небо нагадує дитячий конструктор
Це – як пазли
Які по одному кожна людина носить в собі.
Зберемо докупи усі пазли – отримаємо Небо
Зберемо значну частину – отримаємо значну частину Неба
А коли ти один у великому місті чи серед поля
Яка тобі корись з твого пазлу?)

Ніби все гаразд
Я – вмер
Бо так треба
Але десь потайки я вам заздрю
Я сумую за вами
Я страшенно за вами сумую
Заздрю вашому болю
І мрію колись повернутися
Щоб знову зустрітися з вами
Навіть якщо доведеться ще раз
Пройти крізь біль. (с)

Допомогти сім*ї Володимира - через Юлия Россинская